100 дубів - родинних дерев - висадили ВПО та львів'яни у парку Знесіння

100 дубів звичайних - символічних для України дерев, що асоціюються із міццю, довговічністю та незламністю, - тепер буятимуть у львівському парку “Знесіння”. 100 родинних дерев як символів доброго “коріння” у львівській землі та львівській громаді тепер нагадуватимуть, що наша сила у простому - єдності та взаємопідтримці.

І все це завдяки спільній згуртованій праці вимушених переселенців зі сходу України та львів'ян. Разом із місцевими жителями свої сімейні дерева садили ті, хто через війну вимушені були покинути рідні домівки і зараз живуть у місті Лева - мешканці Маріуполя, Мелітополя, Бахмуту, Авдіївки, Лисичанська, Бердянська, Харкова, Чернігова, Херсону, Миколаєва та ін.

Висаджування дубів відбувалося впродовж двох останніх субот квітня у рамках проєкту «ЛІіС з ВПО: ліс для ВПО”, реалізованого громадською організацією “Лісові ініціативи і суспільство” у співпраці із Регіональним ландшафтним парком «Знесіння» та за підтримки програми «Єднання заради дії», IREX . 

“Цей проєкт - можливість глибшої інтеграції та адаптації ВПО або, як ми їх називаємо - нових мешканців Львівщини - у нашу громаду, у нове середовище проживання - розповідає Оксана Пелюх, менеджерка проєкту “ЛІіС з ВПО: ліс для ВПО”. - Проєкт передбачав втілення низки заходів, тому перед висаджуванням дерев ми організували дві екскурсії у парку “Знесіння”, під час яких учасники могли познайомитися не лише з природно-заповідним фондом та історією міста Львова, нашими цінностями, а й один із одним, знайти спільні інтереси та завести нові й корисні знайомства. І так побудувати надійну основу для свого подальшого життя та розвитку у новій громаді. 

100 дерев, які висадили сім'ї ВПО та місцеві жителі - це символічне вкорінення родин у львівській громаді. Це не просто долучення до вирішення проблеми з озеленення міста Львова, а можливість залишити частинку своєї причетності на землі, де люди знайшли прихисток. Тішимося, що заходи знайшли неймовірний відгук та прийняття у переселенців. Тому продовжуватимемо таку роботу”.

Організатори також переконані, що отримані знання та навички ВПО зможуть використати в майбутньому у своїх громадах задля відновлення зруйнованих війною та занедбаних насаджень. 

Зауважимо також, що вибір дубів звичайних для висаджування обумовлений не лише символізмом, а й дуже практичним значенням. 

За словами Тараса Микітчака, директора РЛП “Знесіння”, 

“У парку «процвітають» червоні канадські дуби, які витісняють наші аборигенні дерева, а природними для території Знесіння мали би бути бук, граб, дуб звичайний, як основні лісові породи”.  

Про те, що  цей червоний дуб як інвазійний вид є агресором у наших лісах, адже біорізноманіття в його посадках дуже низьке, - розповідає учасникам Тарас Харачко, керівник Центру відновлення лісу ГО “ЛІіС”: 

“Навіть жолудів його ніхто не хоче їсти. Червоний дуб «глушить» місцеві лісові трав’яні рослини, гриби, фауну хребетних та безхребетних. Тому важливо поступово зміцнювати рідні дубові ліси”.

Попереду учасників чекає підсумкова спільна зустріч та екскурсія у Музеї деревини Національного лісотехнічного університету України. Та, що найважливіше, - створення електронного стенду (карти) висаджених дерев, що дасть змогу навіть через кілька років знайти власноруч посаджене дерево та подивитись, як воно інтегрувалося та адаптувалось у новій природній спільності. 

Як розповідає Андрій Нечипуренко, програміст ГО “ЛІіС”, 

“це буде мультимедійна напіванімаційна карта, клікнувши на певний сектор якої, користувач отримає список дерев, серед яких легко знайде своє родинне дерево, а також супровідні фото, відео чи коментарі. Хочемо, щоб учасники проєкту мали можливість навіть впродовж поколінь стежити за тим, як росте їхнє родинне дерево”.

Відчути себе частинкою громади, де проживаєш навіть тимчасово, - дуже важливо для людей. Спільна праця згуртовує, а спілкування з природою зажди було чудовою психологічною реабілітацію. Про це говорять учасники проєкту у своїх відгуках:

Військовослужбовець з Мелітополя: 

“Дякуємо за можливість залишити свій слід Мелітополя у Львові. Хто захоче - буде укорінюватися, хто захоче - поїде додому, та слід наш залишиться”.

Наталя (Маріуполь): 

“До цієї акції долучилися великою маріупольською родиною, адже ми, маріупольці, тут об'єдналися і, можна сказати, що сьогодні висадили шматочок Маріуполя у Львові. Кажучи “Маріуполь”, - всередині болить, але ми віримо, що повернемося. Проте відвідуючи Львів, будемо обов'язково приходити в наш невеликий маріупольський ліс у львівському парку. Дякуємо Львову за прийняття та прихисток. За те, що вважаєте нас “новими жителями”, це дуже приємно, бо коли кажуть ВПО - це важко. Свого часу, у 2014 році, Маріуполь приймав переселенців із Донецька і ми їх теж називали: “нові маріупольці”.

Галина (Лисичанськ): 

“Ми приїхали з родиною у квітні 2022 року. Сьогодні - квітень 2024 року. Ми і досі тут. Як нам перебувається? Важко. Дуже тужимо за своєю малою батьківщиною, своїми тваринами, домівкою. Але життя продовжується. І ми намагаємося знайти себе в іншому середовищі, поміж інших, раніше незнайомих людей, а нині - друзів та однодумців. І сьогодні ми з такими однодумцями беремо участь в екологічному проєкті. Чудова організація! Гарне поєднання волонтерської та професійної діяльності. Для мене, як для викладачки біології, це близько професійно. Я зараз далека від своєї професії, але робота у цьому проєкті повертає до тієї справи, якій присвятила своє життя. Радію, що окрім фізичного та емоційного відпочинку ми зробили ще й добру справу - посадили дубочки, підписали і, сподіваюся, що кожен з нас знайде можливість прийти чи приїхати до свого дерева. Порадіти, пригадати, просто побути тут”.

Проєкт став можливим в межах програми “Єднання заради дії”, що втілюється IREX за підтримки Державного департаменту США. Вміст є виключно відповідальністю ГО "Лісові ініціативи і суспільство" та необов’язково відображає погляди IREX та Державного департаменту США.