Незаконні рубки лісу вигідніші за законні?

Україна щороку втрачає тисячі дерев через незаконні рубки. Держава фіксує порушення, нараховує сотні мільйонів гривень збитків, відкриває кримінальні провадження — але повернути вдається лише кілька відсотків від заявлених сум. Система, яка мала б захищати ліси, демонструє власну неспроможність.

Аналіз системи цивільно-правової відповідальності за незаконні рубки лісу показує: проблема не лише в браконьєрах чи корупції. Проблема — у самій моделі відповідальності, яка давно не відповідає економічним реаліям і не стримує порушників. Конституція України прямо зобов’язує кожного відшкодовувати шкоду, завдану природі. У випадку незаконної рубки це означає компенсацію збитків державі за спеціальними таксами — фіксованими ставками, затвердженими Кабінетом Міністрів. Формально система існує. Але на практиці вона працює дедалі менш ефективно.

---

Навіть після штрафів чи кримінальних вироків порушники часто уникають реального відшкодування завданої шкоди. 

Цифри промовисті:

• у 2022році було нараховано близько 186,7 млн грн збитків, але реально стягнуто лише 9,2 млн грн — приблизно 5%;
• у 2023 році — майже 580 млн грн збитків і лише 14,4 млн грн компенсацій — близько 2,5%;
• у 2024 році сума нарахованих збитків сягнула 817–1090 млн грн, тоді як стягнути вдалося лише 13–38 млн грн — тобто 1,6–3,5%.

Фактично держава визнає масштаб втрат, але не здатна забезпечити реальну відповідальність.

---

Що саме не працює?

Незаконні рубки мають різні форми: від самовільного зрізання дерева на дрова до складних схем за участі посадовців лісової галузі. У кримінальних справах фігурують випадки, коли цінні дерева вирубувалися поза обліком, а пні маскували — випалювали, засипали землею або зрізали нижче рівня ґрунту. Такі дії свідчать не про випадкову помилку, а про усвідомлене приховування злочину.

Фото ілюстративне

Втім, навіть коли порушення доведене, сама система компенсацій часто виглядає абсурдною. Сьогодні однакові такси застосовуються і до людини, яка самовільно зрубала дерево, і до державного лісогосподарського підприємства, яке роками вкладало ресурси у вирощування та охорону цього лісу. У результаті підприємство фактично сплачує двічі — і за втрачений ліс, і як компенсацію державі.

Ще одна проблема — повна відсутність регіонального підходу. Відновлення лісів у степових регіонах коштує значно дорожче, ніж на Поліссі, де лісові екосистеми відновлюються природним шляхом. Проте чинні такси не враховують цієї різниці.

Найбільш показовою є ситуація з цінними породами дерев. У 2025 році ринкова вартість дубової деревини сягає 90 тисяч гривень за кубометр. Натомість компенсація за незаконну рубку одного великого дуба становить лише близько 26–28 тисяч гривень. Іншими словами, незаконно зрубати дуб може бути економічно вигідніше, ніж заготовити його законно.

Фото ілюстративне

Додатковий хаос створюють три різні урядові постанови, які регулюють компенсації для звичайних лісів, природно-заповідного фонду та червонокнижних видів. Вони не узгоджені між собою настільки, що компенсація за дерево в заповіднику іноді у 8–9 разів перевищує виплати за знищення червонокнижного виду. Усе це створює систему, де відповідальність часто виглядає випадковою, несправедливою та відірваною від реальної вартості природних ресурсів. Саме тому система потребує не косметичних змін, а повноцінної реформи.

Що ми пропонуємо?

1. Замінити чинну Постанову КМУ №665 новим нормативним актом із диференційованими таксами — залежно від того, хто здійснив рубку, у якому регіоні та які саме породи дерев були знищені. Для степових зон і цінних порід, зокрема дуба, ставки мають бути суттєво вищими. Натомість для інвазивних видів — нижчими.

2. Законодавчо закріпити єдине визначення поняття «незаконна рубка» та виключити з нього випадки суто формального порушення строків дозволу, якщо реальної шкоди лісу не зазнав. 

3. Узгодити між собою чинні урядові постанови та підвищити компенсації за знищення червонокнижних видів.

Сьогодні незаконна рубка в Україні — це не лише екологічна проблема. Це індикатор того, наскільки держава здатна захищати власні природні ресурси та забезпечувати справедливість. Поки незаконна вирубка залишається економічно вигідною, а система відшкодування — формальною, українські ліси продовжуватимуть втрачати більше, ніж держава здатна повернути.

О. Сторчоус

---

Публікацію створено ГО “ЛІіС” за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО “ЛІіС” та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.