Враження від мандрівки лісопарком "Погулянка"

Учора наша маленька група вирушила на екскурсію до лісопарку «Погулянка» — одного з наймальовничіших куточків Львова. 

Під час прогулянки ми дізналися про історію парку, який був закладений ще у минулому столітті як місце відпочинку для містян. «Погулянка» завжди славилась поєднанням природної краси та культурного значення: тут колись проводили пікніки, літературні зустрічі, а тепер парк є цінною природною пам’яткою.

Учасники уважно розглядали дерева парку, відзначаючи різноманіття видів — від могутніх дубів та буків до ясенів та кленів. Кожне дерево мало свою «історію» — ми говорили про їхні морфологічні особливості, способи пристосування до міських умов і роль у створенні мікроклімату парку.

Окремим завданням стала оцінка віку дерева. Спочатку учасники пробували визначити вік візуально, орієнтуючись на висоту, товщину стовбура, структуру кори та густоту гілок. Потім за допомогою вікового бурава ми точно визначили кількість річних кілець і порівняли результати. Найточніший прогноз зробив один з учасників, якого ми жартома проголосили «кращим лісовим прогнозистом».

Не обійшлося й без емоційних моментів: найменша учасниця не втрималася від спокуси «скупатись» у дощі з опалого листя, а дорослі, стоячи поруч, насолоджувались шелестом листя під ногами та свіжим ароматом осіннього лісу.

Думками про ефект лісотерапії ділиться психотерапевка Інституту психічного здоров'я УКУ Наталя Олійник: 

«Жовтень у лісі — це час відпускання. Дерева м’яко і тихо скидають листя, не тримаючись за те, що вже віджило своє. Дерева не опираються змінам — вони приймають природний цикл втрат і відновлення. У цьому є глибока мудрість природи: відпускаючи старе, вони готуються до нового кола життя.

Впродовж мандрівки разом з учасниками рефлексували і були поруч із цією мудрістю: подивитися, що в нашому житті готове відійти, за що ми тримаємось, хоча це вже не приносить нам користі. Відпустити нереалістичні очікування, ролі, негативні думки, страхи чи тривоги, можливо стосунки, в яких ми не чуємось собою, не чуємось щасливими. У цьому — сила осені, у цьому — зцілення.

Мені трапилась гілочка зі сухими, скрученими зеленими листочками дуба. Так ніби її зламав вітер або інша сила — не дочекавшись осені, коли листя мало би природно пожовтіти й опасти.

Ми живемо у час, коли доводиться оплакувати стільки передчасних втрат — зелених листочків і гілочок, які могли б ще рости, міцніти, давати тінь і нове життя.

У цій зустрічі з гілочкою — біль, але й нагадування: життя крихке, і водночас — нескінченне. Навіть те, що обірване, залишається частиною великого кола. А в нас людей — нескінченне через збереження пам’яті і плекання тих цінностей, якими жила і горіла ця людина». 

Мандрівка подарувала всім приємні враження, нові знання про природу рідного краю та відчуття гармонії з довкіллям.

---

Проєкт «Зелені мандрівки: ЛІіС для відновлення ветеранів та їхніх родин» реалізовує ГО «Лісові ініціативи і суспільство» у партнерстві з Інститутом психічного здоров’я Українського Католицького Університету за підтримки проєкту Психічне здоров’я для України — #MH4U, що реалізується за підтримки Швейцарського бюро співробітництва Embassy of Switzerland in Ukraine / Посольство Швейцарії в Україні.