Шляхи посилення екосистемних послуг лісів для збільшення обсягів поглинання вуглекислого газу.

Ліс являє собою унікальну екологічну систему і одночасно є джерелом відновлюваних ресурсів та корисних функцій, які забезпечують численні екосистемні послуги, постачання деревини і не деревної лісової продукції. Ліси слугують природним екологічним каркасом у ландшафтах, відіграють ключову роль у регулюванні глобальних процесів у навколишньому природному середовищі, запобігають зміні клімату та сприяють збереженню водних ресурсів і біологічного різноманіття.

На міжнародному рівні визнано виключно  важливу роль лісу, як головного наземного поглинача парникових газів (ПГ) і одного з найважливіших екосистемних чинників запобігання та адаптації до зміни клімату і у цьому відношенні лісове господарство України має значний потенціал для зменшення ризиків зміни клімату, який все ще лишається недооціненим та не реалізованим.

На 21-ій сесії Конференції Сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (Париж, 2015 р.) у контексті сталого розвитку задекларовано перехід до моделі “низьковуглецевої економіки”, яка здатна протистояти змінам клімату за умови використання потенціалу лісів щодо запобігання зміні клімату шляхом поглинання ПГ (передусім – вуглекислого газу) та утримання вуглецю у лісових екосистемах.

Лісова рослинність природним шляхом вилучає вуглець з атмосфери завдяки фотосинтезу, в результаті чого вуглекислий газ перетворюється в органічну речовину, яка накопичується у лісовій біомасі. До головних наземних поглиначів ПГ в Україні відносяться:

●    ліси на землях лісового фонду (10,4 млн.га.), 

●    багаторічні насадження на сільськогосподарських землях  (0,9 млн.га),

●    зелені насадження в населених пунктах (0,7 млн. га),

●    агролісомеліоративні та захисні насадження - полезахистні лісосмуги, протиерозійні полоси тощо (0,4 млн.га.),

●    самосійні ліси (0,3-0,5 млн.га.).

Вуглець у лісах міститься в деревостанах, піднаметовій рослинності (чагарники та живий надґрунтовий покрив), у відмерлій органічній речовині та у ґрунтах. Згідно з міжнародними вимогами (IPCC 2006 Guidelines…) вуглець у лісових екосистемах потрібно визначати для таких резервуарів (пулів):

1.    Надземна фітомаса.

2.    Підземна фітомаса. 

3.    Відмерла деревина. 

4.    Лісова підстилка.

5.    Органічна речовина ґрунтів.

Вказані резервуари (пули) вуглецю характеризуються такими особливостями (таблиця): 

Таблиця. Характеристика резервуарів (пулів) вуглецю в лісах

Резервуар (пул) вуглецю		Характеристика
Жива біомаса	Надземна	Вся біомаса як деревної, так і трав’яної живої рослинності над поверхнею ґрунту, враховуючи стовбури, пеньки, гілки, кору, насіння і листя. Вимірюється в тонах сухої речовини.
	Підземна	Вся біомаса живого коріння, крім тонкого коріння (діаметром < 2 мм), яке неможливо відрізнити від органічної речовини ґрунту чи підстилки.
Відмерла органічна речовина	Відмерла деревина	Вся нежива деревна біомаса, яка не міститься у підстилці та знаходиться над поверхнею землі або у ґрунті. До резервуару відмерлої деревини зараховується відмерле коріння і гілки діаметром > 2 см та пеньки діаметром 10 см і більше.
	Підстилка	Вся відмерла біомаса рослинного походження, до якої належать листя, залишки листя, залишки плодів, тонке коріння (< 2 мм) та гілочки <2 см, що знаходиться на поверхні ґрунту.
Ґрунти	Органічна частина ґрунтів	Включає органічний вуглець у мінеральних ґрунтах до глибини 30 см. Органічні рештки рослинного та тваринного походження, які неможливо відділити, зараховуються до органічної речовини ґрунту.

Методологія національної звітності для сектора землекористування, зміни землекористування та лісового господарства (ЗЗЗЛГ) та вимоги щодо обліку викидів та поглинання лісами парникових газів викладена у Настановах  Міжурядової групи експертів ООН зі зміни клімату (МГЕЗК ООН, або скорочено англійською мовою IPCC) щодо ефективної практики для землекористування, змін землекористування та лісового господарства та у доповненнях до них (2006, 2014). Настанови МГЕЗК ООН для національних інвентаризацій парникових газів у секторі ЗЗЗЛГ включають три методологічні рівні ведення інвентаризації та підготовки кадастру ПГ: 

1. Використання конверсійних коефіцієнтів, наведених у настановах МГЕЗК за кліматичними зонами. 

2. Розрахунок з використанням простих рівнянь та національних конверсійних коефіцієнтів. 

3. Використання сучасних методів, у тому числі математичного моделювання, та детальних національних даних.

Відповідно до чинної міжнародної методики обліку парникових газів (IPCC Guidelines for National Greenhouse Gas Inventories, 2006), накопичення вуглецю в живій біомасі враховується лише у багаторічних деревних насадженнях та лише у тих компонентах, які є довготривалими поглиначами вуглецю. Під час встановлення приросту біомаси не враховують листя (хвою) та живий надґрунтовий покрив.

Річна зміна запасів вуглецю у конкретному резервуарі може розраховуватися двома способами: 

1. Як функція змін та втрат вуглецю. 

2. Як функція зміни запасу вуглецю, яка встановлена для певного часового інтервалу, за результатами послідовних визначень запасу вуглецю.

Згідно з міжнародними домовленостями (Марракешські угоди, 2001), у щорічній національній звітності необхідно відображати інформацію та оцінювати зміни у накопиченні вуглецю у всіх п'яти резервуарах. Це пов’язано з тим, що зменшення або збільшення запасу вуглецю в одному з резервуарів може компенсуватися збільшенням або зменшенням в іншому. Наприклад, пул надземної фітомаси після пожеж або пошкодження комахами-шкідниками зменшується, а пул мертвої деревини збільшується. Тому для забезпечення прозорої звітності необхідною умовою є проведення розрахунків сумарного значення збільшення чи зменшення запасів вуглецю на визначеній площі сукупно для усіх вказаних п’яти пулів (резервуарів), що дозволяє встановити баланс вуглецю для конкретної території.

Баланс вуглецю в лісі є динамічним параметром, який значною мірою залежить від вікової структури лісових насаджень. Зміна вікової структури (збільшення віку лісів) впливає на величину вуглецевого балансу лісової території. У лісах  України станом на 2011 рік було накопичено майже 800 млн т вуглецю (Швиденко А.З., та. ін., 2014). Щорічно ліси України поглинають в межах 5-7% від загальної кількості викидів парникових газів (за середнього рівня лісистості країни 15,9 %.) У Європейському Союзі поглинання лісами парникових газів становить близько 10% (за середнього рівня лісистості 42%). Високий рівень поглинання ПГ при відносно низькому рівню лісистості країни пояснюється тим, що у лісовому фонді України частка твердолистяних порід (які вміщують більше вуглецю в порівнянні з хвойними та м’яколистяними породами) є відносно вищою, ніж в лісах Європейського Союзу. Крім того, вміст органічної речовини і, відповідно, питома частка вуглецю в українських лісових ґрунтах в середньому є вищою, ніж у ґрунтах європейських країн. 

У секторі землекористування, зміни землекористування та лісового господарства (ЗЗЗЛГ) до 2018 року поглинання парникових газів перевищувало секторальні викиди, тобто сектор був нетто-поглиначем (Ukraine’s greenhouse gas inventory 1990-2019). Вперше за весь час подання звітності до Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН) у 2018 році обсяги секторальних викидів перевищили обсяги поглинання ПГ. Це пов’язано з тим, що вікова структура лісів з плином часу змінюється, спостерігається підвищення середнього віку насаджень і відповідно – зменшення щорічного приросту біомаси і обсягів поглинання вуглецю. Крім того, в лісовому фонді спостерігалося збільшення втрат накопиченого вуглецю внаслідок втрат лісової біомаси через збільшення кількості і площі лісових пожеж, розширення площ осередків шкідників і хвороб, збільшення обсягів лісозаготівель. Тому збереження накопичених запасів вуглецю у лісових насадженнях відноситься до головних заходів з посилення екосистемних функцій лісів, які спрямовані на пом’якшення наслідків зміни клімату. Важливим є збереження лісів, самозаліснених площ та особливо - старовікових лісів.

За останні тридцять років середня річна кількість лісових пожеж в Україні зросла більш ніж удвічі, також суттєво збільшилась площа осередків шкідників і хвороб лісу – на 40-50% за останні двадцять років порівняно з періодом 1980-2000 рр. Основною причиною загибелі деревостанів у 2020 р. були лісові пожежі. За 2018-2019 рр. площа пожеж у середньому становила 2250 низових та 414 га верхових. Упродовж 2020 року в Україні виникла низка особливо великих лісових пожеж на Поліссі та Сході України, які завдали безпрецедентних екологічних, соціальних та  економічних збитків. 

Втрати накопиченого вуглецю внаслідок лісових пожеж є головною проблемою, що перешкоджає ефективному запобіганню зміні клімату. Тому необхідно удосконалювати протипожежне облаштування лісів, методи оперативного пожежогасіння та запроваджувати швидке вилучення деревини зі згарищ для запобігання її знецінення і уникнення подальших економічних втрат. 

Емісії від пожеж поділяються на власне пожежні, що виникають в процесі горіння рослинних матеріалів і посляпожежні, що відбуваються в результаті розкладання загиблої від дії вогню рослинності. Масштаби цих емісій повністю визначаються величиною площі та ступенем пошкодження пожежею лісової рослинності. Щоб оцінити з певним рівнем точності обсяги емісії від пожеж та передбачити їх збільшення/зменшення у разі втілення або невтілення успішних протипожежних стратегій, потрібно провести спеціальні дослідження, які охоплюватимуть увесь діапазон пошкоджень лісостанів внаслідок пожеж. 

Зниження масштабів пожежної небезпеки у лісах може бути забезпечено завдяки проведенню комплексу заходів щодо профілактики пожеж, підвищенню оперативності їх виявлення і гасіння. Одним із шляхів зниження ймовірності виникнення лісових пожеж, послаблення їхньої інтенсивності та гальмування швидкості поширення, а також підвищення ефективності гасіння та зменшення наслідків є зниження кількості і зміна розташування лісових горючих матеріалів (ЛГМ), а точніше, порушення вертикальної й горизонтальної безперервності ЛГМ. Порушення безперервності ЛГМ має бути досягнуте завдяки проведенню рубок догляду і заходів з управління підліском і підростом. Вчасне проведення рубок догляду забезпечує збільшення відстані між кронами дерев, що зменшує можливість поширення вогню від однієї крони до іншої. Підвищення пожежостійкості лісів має також забезпечуватися регулюванням складу деревостанів. Наявність у складі сосняків одиниці листяних порід знижує ризик виникнення пожежі на 10–15 %, а 2–3 одиниць – на 30–50 %. Зважаючи на це, соснові ліси в Україні слід трансформувати з чистих одновікових на мішані з участю листяних порід, із урахуванням лісорослинних умов. Для посилення енергетичної незалежності перспективними є підходи до трансформації ЛГМ у біопаливо, тим самим можуть досягатися відразу дві стратегічні цілі: посилення енергетичної незалежності територіальних громад, та зниження пожежної небезпеки на найбільш вразливих ділянках. 

Відчутний внесок у скорочення емісій парникових газів може забезпечити покращення захисту лісів від впливу комах-шкідників і хвороб. Протягом 2017-2021 рр. найбільш інтенсивно процес погіршення санітарного стану та всихання лісів відбувалося у 2017 р. та 2020 р. Площа загибелі лісових насаджень за даними Держстату перевищила 20 тис. га у 2017 р. та досягла майже 40 тис. у 2020 р. Дуже ймовірно, що погіршення санітарного стану лісів відбулося внаслідок кліматичних аномалій останніх років. Такі прояви зміни клімату, як тривала відсутність опадів у вегетаційний період, збільшення їх частки в зимовий період, просторовий та часовий перерозподіл відносно багаторічної норми, підвищення середніх температур повітря зумовлюють підвищення рівнів пожежної небезпеки в лісах України. 

Обсяги заготівлі деревини в лісах України з 90-х років минулого століття до 2000 року щорічно становили 12-14 млн. м3, в подальші роки мали сталу тенденцію до зростання (у 2015-2018 рр. перевищували 22 млн. м3), у 2019 р. становили 21 млн. м3 на рік., а у 2020 р. – 18 млн. м3. Вказані тенденції пов’язані переважно зі зміною вікової структури лісів та погіршенням їхнього стану. 

У секторі ЗЗЗЛГ за період звітності до РКЗК ООН істотно змінився баланс викидів і поглинання, передусім – внаслідок збільшення викидів від сільськогосподарських земель, що обробляються (ріллі). Загальні обсяги поглинання ПГ у лісовому фонді порівняно до 1990 року зменшились лише на 8 %, в той час як викиди ПГ від ріллі мали тенденцію до зростання від 31,3 млн т СО2-екв. в 1990 році до 50 млн т СО2-екв. в 2019 році. Викиди ПГ від ріллі та пасовищ значною мірою залежать від практики господарювання та погодних умов. Значні об’єми внесення органічних добрив забезпечували менші викиди ПГ на початку 90-х років. В 2018 році органічних добрив було внесено всього 5 % від рівня 1990 року, мінеральних – близько 88 %. Крім цього, значно змінилась структура посівних площ – на фоні деякого збільшення частки зернових, частка технічних культур (цукрові буряки, льон, конопля) сильно зменшилася (з близько 35 % до 10 %) і значно зросла частка олійних культур (соняшник, ріпак, соя) з близько 7 % до 30 %. Вказані зміни призвели до того, що в 2018 році у секторі ЗЗЗЛГ викиди ПГ перевищили обсяги секторального поглинання.

Якщо розглядати потенціал поглинання ПГ лише для земель лісового фонду, то згідно офіційної національної звітності України до РКЗК ООН (Ukraine’s Greenhouse Gas Inventory 1990-2020 – Kyiv 2022) з 1990 і до 2020 року обсяги поглинання вуглекислого газу змінювалися у межах від 51,8 млн. т СО2 екв. у 1999 році до 24,4 млн. т СО2 екв. у 2016 р., а за останні 5 звітних років (2016-2022 рр.) величина річного поглинання становила у середньому 26,5 млн. т СО2 екв., або у середньому 2,55 т СО2 екв. на 1 га лісових земель. Наведені цифри свідчать про те, що лісове господарство в Україні – єдиний сектор економіки держави, який більше поглинає вуглецю, ніж викидає. Ця важлива обставина має належним чином усвідомлюватися в суспільстві, відображатися у законодавчо-нормативних актах і стати вагомим аргументом при прийнятті рішень щодо надання державної підтримки функціонуванню лісової галузі. На жаль, в Україні на загальнодержавному рівні здебільшого увага приділялася питанням зменшення викидів у теплоенергетиці та промисловості, а поглинання ПГ у лісовому господарстві дотепер лишалося поза належною увагою. 

Ситуація дещо змінилася з прийняттям державної стратегії управління лісами України до 2035 року, яка схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1777-р, яка передбачає досягнення цілі з підвищення рівня абсорбції парникових газів лісами України до 75,6 млн тонн СO2-еквіваленту шляхом запровадження сталого управління лісовими ресурсами, підвищення лісистості до 18%, переходу до наближених до природи методів лісівництва. Для досягнення поставленої мети потрібно майже в 3 рази збільшити обсяги поглинання лісами вуглекислого газу. Зважаючи на масштабні впливи на ліси внаслідок військової агресії росії проти України, які проявилися у тому, що близько 3 млн. га лісів країни зазнали пошкоджень (це становить біля 30% від площі лісового фонду країни), значно зросла площа лісових пожеж на територіях, що знаходилися під впливом бойових дій, відбулося зменшення спроможності лісогосподарських підприємства щодо проведення заходів з охорони та захисту лісів в умовах військового стану – усі ці чинники суттєво впливають на обсяги поглинання ПГ лісами України та ускладнюють досягнення мети з підвищення рівня абсорбції парникових газів лісами, визначеної Державною стратегією управління лісами України до 2035 року. 

Для покращення ситуації з поглинанням ПГ та секвестрацією вуглецю в системі лісогосподарської діяльності потрібно застосувати концепцію кліматично орієнтованого лісового господарства (Climate-Smart Forestry), що ґрунтується на триєдиному підході, який передбачає:

1.    Підтримку поглинання вуглецю лісами шляхом оптимізації вікової та породної структури деревостанів. 

2.    Посилення захисту наявних лісів від пожеж, шкідників і хвороб, та застосування принципів наближеного до природи лісівництва. 

3.    Поступове заміщення енергомісткої промислової продукції на вироби з деревини, природних матеріалів, а також використання вторинної сировини і біопалива.

Покращення виконання лісами екосистемних функцій з поглинання вуглекислого газу та депонування вуглецю можливе шляхом розвитку лісорозведення на землях приватної та комунальної власності; підтримки діяльності, спрямованої на ведення лісового господарства близького до природи; оптимізації віків стиглості; збереження самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок; збереження лісів на колишніх сільськогосподарських землях.

Найбільш перспективним видом лісогосподарської діяльності, що забезпечують збільшення поглинання атмосферного вуглецю і акумуляцію його в наземних екосистемах, є розширене відтворення лісів. Очевидною перевагою проектів з лісовідновлення та лісорозведення перед іншими видами господарської діяльності в лісах є наявність значущих супутніх ефектів, пов'язаних з додатковим виробництвом деревини, підвищенням зайнятості сільського населення та поліпшенням екологічної ситуації в малолісних районах країни.

Поряд із зазначеними перевагами проекти лісорозведення та лісовідновлення мають істотні недоліки, що перешкоджають їх широкомасштабної реалізації. Основним недоліком є високі стартові витрати на створення лісових культур (збір насіння і вирощування сіянців (саджанців) у лісових розсадниках, підготовку ґрунту та посадку), а також відкладений характер одержуваного економічного ефекту, зумовлений відносно повільним накопиченням фітомаси лісовими культурами в перші роки після їх створення. 

Значні порушення ґрунтового покриву є однією з причин збільшення викидів ПГ при проведенні лісогосподарських заходів. Також до збільшення викидів ПГ призводить підготовка ґрунту (оранка) перед створенням лісових культур. Зважаючи на широкий діапазон умов, які впливають на обсяги викидів ПГ внаслідок порушення ґрунту (різні типи ґрунтів, широкий спектр схем їх підготовки, різноманітні технологій обробітку тощо), достовірні оцінки обсягів викидів ПГ можуть бути зроблені для конкретних умов шляхом проведення цілеспрямованих досліджень.

Для зменшення цих недоліків необхідно застосовувати адаптовану технологію створення лісових культур, що зокрема передбачає мінімізацію обробітку ґрунту, застосування посадкового матеріалу із закритою кореневою системою, використання природного поновлення.

З метою збільшення поглинання та зменшення емісії необхідний поступовий перехід до не суцільних рубок головного користування, де це є доцільним з передбаченням додаткових стимулюючих заходів; забезпечення оптимальної вікової структури деревних насаджень, оптимізація віків стиглості. Сьогодні в Україні вікова структура деревостанів основних лісоутворювальних видів не відповідає теорії нормального лісу, оскільки існує значна нестача молодняків та  стиглих деревостанів при переважанні середньовікових та пристиглих насаджень. Найвища інтенсивність поглинання вуглецю характерна для середньовікових деревостанів (3,5–6,5 т С/га в рік). Дещо нижче вона в молодняках, стиглих лісах, а на зрубах, що відновлюються становить 0,1 до 0,7 т С/га в рік.

Для оптимізації видової та вікової структури необхідно передбачити проведення таких заходів:

●    удосконалення віків стиглості шляхом їхньої диференціації з урахуванням походження, стану та продуктивності деревостанів;

●    посадка змішаних культур на лісосіках, сприяння природному поновленню;

●    реконструкція малоцінних деревостанів;

●    оптимізація видового складу під час проведення рубок формування та оздоровлення лісів.

У рекреаційно-оздоровчих та захисних лісах доцільно орієнтуватися на екологічну стиглість, одним з індикаторів якої є показники депонування вуглекислого газу. Виходячи з спроможності накопичення вуглецю, вік екологічної стиглості близький до віку технічної стиглості на грубу ділову деревину, що пов’язано з досягненням деревостаном максимального запасу у цьому віці.

Для удосконалення обліку парникових газів у лісовому господарстві слід уточнити обсяги поглинання (з урахуванням вікової структури лісів та приросту біомаси за природними зонами) та обсяги викидів з урахуванням того, що у пошкоджених лісах зазвичай проводяться санітарні рубки з вилученням основної маси уражених (пошкоджених) дерев. Частку пошкодженої деревини, що залишається в лісі, можна орієнтовно прийняти на рівні 10-15%. Викиди вуглецю, викликані пошкодженнями лісів, значною мірою залежать від ступеня відповідності ведення лісового господарства лісівничим і типологічним вимогам. Неналежне ведення лісового господарства (наприклад, невчасне або неналежне проведення рубок догляду та санітарних рубок, формування деревостанів, склад яких не відповідає типам лісу) зазвичай знижує стійкість деревостанів і викликає збільшення викидів вуглецю на одиницю лісової площі (Lakyda et al., 2019).

Дослідження, які проведені в країнах Європейського Союзу щодо оцінки вартості екосистемних послуг засвідчують, що ліси та лісові землі є найбільшим за масштабом постачальником екосистемних послуг (близько 48% від загальної вартості екосистемних послуг, що надають наземні та водні екосистеми 28 країн Європейського Союзу). Їх вартість у цінах 2012 року оцінювалася для 28 країн ЄС у розмірі 81,4 млрд. євро, при цьому найбільший внесок складали послуги з рекреації, охорони і захисту водних об’єктів, постачання деревини та депонування вуглецю (Accounting for ecosystems…, 2012). При цьому вартість екосистемних послуг з депонування вуглецю (9,1 млрд. євро) становила близько 63% від загальної вартості деревини, заготовленої в лісах Європейського Союзу (рис).

 

Рис. Основні показники екосистемних послуг для 28 країн Європейського Союзу (в цінах 2012 року)

Висновки

Ліси України є одним із найбільш ефективних природніх компонентів захисту зовнішнього середовища, основою для адаптації лісових і агролісових ландшафтів до зміни клімату та дієвим засобом пом’якшення небажаних наслідків зміни клімату. 

Екосистемні функції лісів, зокрема – поглинання атмосферного вуглекислого газу та накопичення вуглецю, зумовлюють їх особливу природоохоронну роль, яка ще в недостатній мірі усвідомлена державними діячами і суспільством в Україні, але є частиною загально-європейської політики ЄС у галузі охорони довкілля та запобігання зміні клімату. 

Формування відповідного політичного профілю лісів і створення передумов для переходу до сталого управління лісовим господарством України є питаннями державної ваги, які потребують реалізації відповідної системи заходів і можуть суттєво вплинути на обсяги поглинання парникових газів лісами України та забезпечать позитивні зміни в балансі парникових газів на довгострокову перспективу, що сприятиме досягненню цілей РКЗК ООН та Паризької угоди і збільшуватиме шанси уникнення кліматичної кризи.

Літературні джерела    

1.    Біопродуктивність та енергетичний потенціал м’яколистяних деревостанів Українського Полісся: монографія / [П. І. Лакида, А. М. Білоус, Р. Д. Василишин, Матушевич Л.М., Макарчук Я.І.]. Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В.М., 2012.  454 с. 

2.    Біотична продуктивність лісів України в Європейському екоресурсному вимірі / П.І. Лакида, А.З. Швиденко, Д.Г. Щепащенко та ін. Біоресурси та природокористування. 2013. № 5-6. С. 99-106.

3.    Василишин Р.Д. Ліси Українських Карпат: особливості росту, біологічна та енергетична продуктивність: монографія. 2016.

4.    Василишин Р.Д. Ліси Українських Карпат: особливості росту, біологічна та енергетична продуктивність: монографія. 2016.

5.    Кобець О.В. Особливості стану, росту і формування дубових насаджень Великоандольського лісового масиву. Дис. канд. с.-г. наук. Харків, 2017. 229 с.

6.    Ловинська В.М. Біопродуктивність соснових насаджень Байрачного Степу України. Дис. …  д. с.-г. наук зі спеціальності 06.03.02 «Лісовпорядкування та лісова таксація», Київ, 2021.

7.    Нормативно-довідкові матеріали для оцінювання екосистемних послуг м'яколистяних лісів Українського Полісся: науково-виробничий довідник / А. М. Білоус [та ін.], 2017.

8.    2006 IPCC Guidelines for National Greenhouse Gas Inventories Volume 4 Agriculture, Forestry and Other Land Use (режим доступу: https://www.ipcc-nggip.iges.or.jp/public/2006gl/vol4.html). 

9.    Accounting for ecosystems and their services in the European Union (INCA). Final Report from phase II: 2012.

10.     Impact of Disturbances on the Carbon Cycle of Forest Ecosystems in Ukrainian Polissya. Lakyda P., Shvidenko A., Bilous A. et al. Forests 2019, 10, 337; doi:10.3390/f10040337. 

11.    Ukraine’s Greenhouse Gas Inventory 1990-2020, Kyiv, 2022.