Ліси потребують працюючих правил: що змінює новий законопроєкт у боротьбі з незаконними рубками

Українські ліси давно потребують не чергових декларацій, а зрозумілих і дієвих правил. Незаконні рубки залишаються однією з найболючіших проблем у сфері охорони довкілля. Вони стосуються не лише лісових масивів, а й полезахисних лісових смуг, зелених зон у містах, парків, скверів, алей та окремих дерев, які часто зникають через забудову, господарську діяльність або бездіяльність відповідальних осіб.

На вирішення цих проблем спрямований проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення відповідальності в сфері охорони лісів та зелених насаджень». Законопроєкт розроблено ГО «Лісові ініціативи і суспільство» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Після завершення підготовки законопроєкт буде переданий народним депутатам України для реєстрації у Верховній Раді України.

Головна ідея документа проста: незаконна рубка має перестати бути економічно вигідною, приховування порушень має стати ризикованим, а добросовісна поведінка — заохочуватися. Законопроєкт не обмежується підвищенням штрафів. Він змінює саму логіку відповідальності: чітко розмежовує види незаконних рубок, робить роботу лісокористувачів відкритішою, вводить стимули для добровільного відшкодування шкоди, посилює захист міських зелених насаджень і дає більше повноважень тим, хто безпосередньо охороняє ліс.

Чіткість замість плутанини

Одна з важливих  проблем чинного законодавства в сфері протидії незаконним рубкам — невизначеність самого поняття. На практиці часто виникає питання: хто саме вчинив незаконну рубку? Це стороння особа, яка зайшла в ліс без дозволу? Працівник лісгоспу, який діяв у власних інтересах? Чи саме лісогосподарське підприємство, яке проводило рубку з порушенням дозволу, меж, обсягів або правил?

Законопроєкт пропонує розділити незаконні рубки на два види: незаконні самовільні рубки та незаконні лісогосподарські рубки. Незаконна самовільна рубка — це рубка без спеціального дозволу, коли дерева знищує громадянин, стороння фірма або інша особа, яка не мала права це робити. Незаконна лісогосподарська рубка — це ситуація, коли рубку проводить постійний лісокористувач, але з грубими порушеннями: не там, не в тому обсязі, не тих дерев, не за тими умовами або на підставі незаконно виданих документів.

Це важлива зміна не лише для юристів. Вона потрібна для справедливості. Сьогодні різні за природою порушення часто змішуються в одну категорію. Через це складно вести точну статистику, визначати реальних винних і розуміти, де була крадіжка лісу сторонніми особами, а де порушення з боку самого лісокористувача. Новий підхід дозволяє розділити ці ситуації і оцінювати їх по суті.

Штрафи стають реальними, а не символічними

Багато чинних штрафів у лісовій сфері залишилися фактично на рівні минулих десятиліть. Для сучасного ринку деревини вони часто виглядають не як покарання, а як невелика плата за ризик. Особливо це стосується цінних порід деревини, полезахисних лісових смуг та зелених насаджень у містах.

Законопроєкт суттєво підвищує адміністративні штрафи. Наприклад, за незаконну самовільну рубку дерев у лісі для громадян пропонується штраф від 200 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 3400 до 6800 грн. За рубку у полезахисних лісових смугах — від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів, тобто від 5100 до 8500 грн. Для посадових осіб санкції ще вищі.

Окремо вводиться відповідальність за умисне приховування незаконних самовільних рубок посадовими особами постійних лісокористувачів. Йдеться про викорчовування, пошкодження, прибирання або маскування пнів та інших слідів рубки. За такі дії передбачається штраф від 17 000 до 34 000 грн. Це принципово важливо, адже незаконна рубка часто стає «невидимою» саме тоді, коли її сліди швидко прибирають.

Кримінальна відповідальність стає точнішою

Законопроєкт оновлює і кримінальну відповідальність за незаконні рубки. Логіка проста: дрібні порушення мають залишатися в адміністративній площині, а серйозні — тягнути кримінальну відповідальність.

Пропонується диференціювати поріг істотної шкоди. Для звичайних лісів кримінальна відповідальність наставатиме за більш значну шкоду, а для територій природно-заповідного фонду — за нижчий поріг, оскільки такі території мають особливий режим охорони та значні розміри такс. Це дозволяє зробити кримінальне право більш пропорційним: не карати надмірно там, де порушення незначне, але жорстко реагувати там, де шкода є реально суспільно небезпечною.

Також законопроєкт пропонує нову статтю Кримінального кодексу — про знищення або пошкодження зелених насаджень у межах населених пунктів. Це важливий крок для міст і громад. Сьогодні окремої кримінальної відповідальності за знищення міських дерев, скверів, алей чи зелених зон фактично немає. Через це дерево в місті часто сприймається не як частина безпечного середовища, а як перешкода, яку можна прибрати за невеликий штраф.

Нова норма має змінити цей підхід. Особливо захищеними мають стати насадження на площах, бульварах, проспектах, у меморіалах, місцях пам’яті, на територіях природно-заповідного фонду в межах населених пунктів та інших суспільно важливих просторах.

Документ також звертає увагу на ліси, які не передані у користування. Виконавчі комітети місцевих рад зможуть розглядати справи про незаконні самовільні рубки у таких лісах. Це стимулює громади не залишати лісові території в «сірій зоні», а юридично визначати їх статус і відповідального користувача.

Прозорість як інструмент контролю

Ще одна сильна сторона законопроєкту — ставка на відкритість. Незаконні рубки часто процвітають там, де суспільство не бачить документів, дозволів, обсягів заготівлі, матеріалів відведення лісосік і результатів контролю.

Законопроєкт пропонує зобов’язати постійних лісокористувачів щорічно складати та оприлюднювати звіт про стан охорони, захисту, використання та відтворення лісів. У такому звіті має бути інформація про виявлені незаконні рубки, обсяги незаконно добутої або заготовленої деревини та інші порушення лісового законодавства.

Також спеціальні дозволи на використання лісових ресурсів у лісах державної та комунальної власності, а також документи, на підставі яких вони видані, мають бути відкритими та оприлюднюватися в електронній формі не пізніше п’яти робочих днів з дати видачі дозволу.

Якщо документи відкриті, журналісти, громади, екологічні організації, деревообробний бізнес і правоохоронці можуть бачити, що саме дозволено, де саме дозволено і в якому обсязі. В цілому, це зменшує простір для маніпуляцій і прихованих рубок.

Відшкодування шкоди: вигідніше платити добровільно, небезпечно приховувати

Сьогодні система відшкодування шкоди від незаконних рубок працює слабко. За матеріалами до законопроєкту, протягом 2021–2024 років реально стягувалося лише 3–7 відсотків нарахованої шкоди. Тобто великі суми часто залишаються лише на папері, а держава і громади не отримують реальної компенсації.

Законопроєкт пропонує практичніший підхід. Якщо підприємство, установа, організація або громадянин добровільно відшкодовує шкоду до звернення до суду, застосовується понижувальний коефіцієнт 0,8. Для постійних лісокористувачів передбачається ще один стимул: якщо вони самостійно виявляють, обліковують незаконні лісогосподарські рубки та добровільно відшкодовують шкоду, застосовується коефіцієнт 0,7.

Водночас приховування рубок карається жорстко. Якщо постійний лісокористувач умисно маскує незаконну самовільну рубку, він має відшкодувати шкоду у подвійному розмірі. Це створює правильний сигнал: чесна поведінка зменшує втрати, а приховування збільшує відповідальність.

Справедливий підхід до рубок невстановленими особами

Окрема проблема — рубки, які вчиняють невстановлені особи. На практиці часто виникає ситуація, коли дерева зрубали невідомі, а відповідальність намагаються покласти на майстра лісу або лісокористувача, навіть якщо конкретних винних не встановлено.

Законопроєкт пропонує більш збалансовану модель. Якщо шкода невелика, рубка своєчасно виявлена, облікована і про неї повідомлено правоохоронні органи, це може вважатися нормальним господарським ризиком і не тягнути цивільної відповідальності постійного лісокористувача. Якщо лісокористувач сам виявив значну рубку невстановленими особами, він відшкодовує 10 відсотків шкоди. Якщо рубку виявили громадськість або контролюючі органи — 80 відсотків. Якщо рубку приховали — 200 відсотків. Якщо лісокористувач надав правоохоронцям докази щодо конкретних винних осіб, він звільняється від цивільної відповідальності.

Це прагматична конструкція. Вона не перетворює лісокористувача на автоматичного винуватця за будь-який пень у лісі, але й не дозволяє ігнорувати охорону ввірених територій.

Більше повноважень тим, хто реально охороняє ліс

Щоб закон працював, важливо не лише встановити штрафи, а й надати повноваження тим, хто першим бачить порушення. Законопроєкт розширює коло посадових осіб лісової охорони, які можуть складати протоколи і розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Це стосується не лише системи Держлісагентства, а й інших спеціалізованих державних і комунальних лісогосподарських підприємств, товариств, установ та організацій, у яких створено спеціалізований підрозділ для ведення лісового господарства. Той, хто відповідає за охорону лісу на місці, повинен мати не лише обов’язки, а й реальні інструменти реагування.

Чому це важливо зараз

Під час війни ліси мають особливе значення. Вони є природним ресурсом, елементом екологічної безпеки, джерелом деревини, простором для відновлення громад і частиною природної спадщини. Водночас війна створює додаткові ризики: зростає потреба у дровах, ускладнюється контроль, частина територій є небезпечною або недоступною, а економічна скрута може штовхати людей до незаконних рубок.

Саме тому потрібен не лише каральний підхід, а й розумна система. Законопроєкт поєднує суворість і справедливість. Він підвищує штрафи там, де вони давно втратили сенс, вводить кримінальну відповідальність там, де суспільна небезпека очевидна, заохочує добровільне відшкодування шкоди, захищає добросовісних лісокористувачів від автоматичного покладання вини і водночас карає приховування порушень.

Ліс не можна захистити лише красивими словами. Його можна захистити тоді, коли закон бачить різницю між людиною, яка незаконно зрубала дерево на дрова, організованою схемою незаконної заготівлі, недобросовісним посадовцем і підприємством, яке готове чесно визнати порушення та відшкодувати завдану шкоду. Саме таку більш точну, сучасну і справедливу систему відповідальності пропонує цей законопроєкт.

---

Публікацію створено ГО «ЛІіС» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО “ЛІіС” та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.